Запити про прозорістьдвадцять розборів

Середнє, із просвітом близько чотирьох десятих міліметра. Воно пропускає пил від меленого, зате не забивається з першої секунди й годиться і для першого проходу, і для другого. Коли берете одне сито на все, додайте до спокою десять хвилин: те, чого не взяло вічко, сяде на дно саме.

Можна, але смак зміниться. Папір бере на себе верхні леткі ноти цілком: шкірка цитрусів після паперу в чашці просто не чути. Глибина проби при цьому виходить найбільша з усіх наших — понад сто міліметрів, — тому в протоколах папір стоїть позначкою «прозоро й беззапашно».

Це вже не частинки, а солі твердої води: вони випадають на охолодженні, коли проціджування давно скінчилося. Прикмета однозначна: гаряча чашка була прозора, холодна каламутна, на стінці лишився тонкий обідок. Сито тут безсиле, помагає тільки третина фільтрованої води в заливі.

Найтонші частинки меленого не сідають на дно, а осідають на склі там, де рідина стояла найдовше. Другий можливий винуватець — ті самі солі. Розрізнити легко: слід від меленого стирається пальцем, соляний обідок доводиться відмивати.

Двом. Третій шар додає до глибини проби десь вісімнадцять міліметрів, четвертий — уже не більше п’яти, зате забирає цитрусову ноту цілком. Три шари ми ставимо тільки туди, де в заливі є мелене; чотири не ставимо ніколи.

Урозріз: нитки другого шару впоперек ниток першого. Два шари, складені в один бік, працюють як один — просвіти збігаються й пропускають те саме. Повернути другий шар на пряму займає п’ять секунд і додає близько двадцяти міліметрів.

Гарячою водою без мила, потім сушити на повітрі. Мило лишає на нитці слід, який потім чути в чашці як мильний присмак, особливо в заливах із молоком. Марля витримує чотири прання, лляне полотно — близько десяти, після чого просвіт дрібніє й стікає помітно довше.

Обов’язково. Суха нитка вбирає першу третину настою в себе, а разом із нею й частину запаху. Змочіть тканину, віджміть долонею й лише тоді накидайте на лійку: тоді вона пропускає рівно й нічого не забирає.

Зняти його, злити решту крізь грубіше дно, дати чверть години спокою й лише тоді вертатися до дрібного. Промивати забите сито просто над чашкою не варто: усе, що на ньому лежало, піде вниз одним заходом.

Ні. Скрутити полотно й стиснути — найшвидший спосіб загнати в чашку все, що ви щойно відсіяли. Хай стікає само, навіть коли останні краплі падають по одній; якщо часу обмаль, беріть менше шарів, а не тисніть.

Десять хвилин спокою після того, як вийняли все велике. За ці хвилини половина муті сідає на дно, і другий прохід працює вдвічі краще. Для високого вузького глека додайте ще десять: у ньому муть стоїть стовпом і сходить повільніше.

Бо нижні п’ять міліметрів — це вже не настій, а осад із рідиною. Саме на цих п’яти міліметрах тримається вся різниця між світлою чашкою й сірою. Лишайте їх у посудині без жалю, це менше за столову ложку.

Це висота стовпчика настою в міліметрах, крізь яку олівцева риска на картці під дном ще читається. Потрібні склянка з прямими стінками, картка з рискою й лінійка: доливаєте, доки риска не щезне, і читаєте висоту по стінці. Більше нічого.

Працює, але дає інше число. Той самий настій під лампою показує приблизно на дванадцять міліметрів менше, ніж біля вікна вдень. Тому ми міряємо завжди в одному місці й до полудня, а в журналі поряд із числом стоїть позначка про світло.

Від восьми до дванадцяти. Менш як вісім годин дають у банці просто підпахчену воду, у якій характеру немає. Довше за вісімнадцять — проступає землистий присмак, а прозорість починає спадати, бо сировина починає розповзатися навіть у холоді.

Тверда суха сировина — так: паличка кориці, зірка бадьяну, сушені груші віддають на другу ніч десь половину первісної сили, а прозорість навіть підростає. Скибки кореня, шкірка цитрусів і надтріснутий кардамон другої води не тримають і дають бліду воду без смаку.

У холодній воді сировина не розмокає так, як у гарячій, і не розповзається на дрібняк. Частинки лишаються великими, падають на дно купкою й лежать там, поки банку не хитнули. Через це нічному заливу досить одного проходу крізь грубе дно.

У закритій банці на нижній полиці — близько двох діб без втрати прозорості. На третю добу запах сідає, а на дні знову з’являється тонкий шар, хоч сировину вже вийняли. Ми доливаємо в склянку з банки, а не переливаємо туди-сюди: кожне переливання збиває осад.

Варто, якщо він стояв у холоді довше за добу. Другий прохід крізь грубе дно забирає той тонкий шар, що встиг осісти, і не чіпає смаку. А от проціджувати щойно злитий настій удруге безглуздо: за три хвилини нічого нового осісти не встигло.

Ні. Реєстр пише протоколи й складає таблиці, але нічим не торгує, нічого не возить і послуг не надає. Усі аркуші відкриті безоплатно й одразу, без реєстрації. Подробиці — на сторінці про відкритість протоколів.